1969

Сезон-69, як і попередні, розпочався для луцької команди з суттєвої реконструкції складу. Практично у кожній ігровій лінії були втрати гравців "основи". Так, Савчука призвали до армії, Вільгельм Телінгер перебрався до ужгородської "Верховини", Мозжухін повернувся у Рівне, а захисників Сухіашвілі і Фоміна з команди відрахували. Поповнення ж було не надто яскравим. На додачу до Тищенка тренери взяли ще двох голкіперів - Тимофеєва з нововолинського "Шахтаря" та Шупровича з рівненської "Горині". З севастопольського СКЧФ прийшов захисник Олександр Галущенко плюс два його земляки - нападник Поповкін та захисник Калужинський. З групи підготовки "Торпедо" на цей раз було залучено лише одного гравця - нападника Ростислава Шупікова. Зате, на відміну від гравців з не надто відомим іменами і послужним списком, справжньою зіркою виглядав форвард Едуард Іващенко, котрий, після трирічного перебування у ризькій "Даугаві", повернувся до Луцька із званням майстра спорту та, безсумнівно, заброньованим місцем в основному складі.

Підготовка, яка розпочалася з 11 січня, тривалий час обмежувалася "качанням" фізики, а перші матчі нового року торпедівці провели лише на початку лютого, взявши участь у коротенькому зимовому турнірі, присвяченому 25-річчю визволення Луцька від фашистських загарбників. Лучани спочатку здолали вчорашніх колег по класу "Б" - нововолинський "Шахтар" - 1:0, а у фіналі без проблем розібралися з луцьким "Електриком" - 6:2 (дублі на свій рахунок записали Іващенко і Зайченко). А на нормальний передсезонний збір команда вирушила лише в середині березня, коли до старту сезону залишався лише місяць. Збори ж, традиційно, проходили в закарпатській Іршаві, де лучани прийняли участь у товариському турнірі на приз Федерації футболу. Щоправда, результативністю у цих матчах "Торпедо" не вражало. Для початку наші земляки принципово перемогли рівненчан - 1:0 та відкатали нічиї з івано-франківським "Спартаком" - 1:1 і львівським "Соколом" - 0:0.

Перед початком чемпіонату головний тренер торпедівців Борис Волощук запевнив уболівальників, що навіть незважаючи на втрату половини нападників (до яких додався ще й Зайченко), є достатньо підстав аби команда виступила краще, ніж у минулому сезоні. Однак, три стартові поєдинки, які лучани грали на виїзді, показали, що не все так добре, як говориться. У Мукачево господарі в першому таймі легко закотили торпедівцям два голи, а у другому спокійно і без проблем витримали штурм наших земляків. Матчі в Дрогобичі та Ужгороді проходили за дещо іншим сценарієм, але очкових надбань також не принесли - лучани хоча й відкривали рахунок у матчах, але втримати свою перевагу обидва рази не зуміли. Особливо прикро було за останній поєдинок, коли верховинці здобули перемогу в заключну п'ятнадцятихвилинку.

Перший матч у Луцьку припав на 2 травня, коли у гості до торпедівців приїхало кам'янець-подільське "Поділля". Й тут стало зрозуміло, що лучанам відверто пощастить, якщо вони зможуть повторити хоча б минулорічний результат. Гра видалась відверто нудною - лише в першому таймі команди обмінялися більш-менш небезпечними моментами, а далі вперто возили м'яч в центрі поля без будь-яких загострень. Напад "Торпедо" накульгував на обидві ноги, швидкісних дій не спостерігалося, тактична схема проглядалася доволі туманно і взагалі було цікаво чим команда займалася три місяці підготовчого періоду. Та своє реноме господарям все ж таки вдалося врятувати - на 76-й хвилині Іващенко своїм коронним потужним дальнім ударом застав зненацька кіпера подолян - 1:0. Більш яскраво команда виглядала у наступному матчі з бєльцівським "Харчовиком", але - тільки один тайм. Забив знову Іващенко, гості по перерві відігралися, а атаки торпедівців хоча й тривали до завершення гри, знову особливою гостротою не відзначалися. А з івано-франківським "Спартаком" нашим землякам й взагалі пощастило: на початку гри Тищенко "піймав метелика", а відігратися заледве вдалося в другому таймі завдяки "палочці-виручалочці" Іващенку. Не вдалося лучанам продемонструвати щось путнє і у принциповому виїзді до Рівного - отримавши по голу у кожному з таймів, самі вони забити не змогли - 0:2.

Дві наступні нульові нічиї: вдома з червоноградцями та у Черкасах хоча й принесли очки, але залишали досить прикре враження від гри "Торпедо". Чемпіонат йшов далі, а у графі перемоги у лучан продовжувала залишатися одиничка. В цей час газетні заголовки ледве не кожної статті про гру "Торпедо" вперто вимагали у команди перемоги, а від форвардів - забитих голів. Проте належного результату не було і у черговій серії домашніх матчів лучани відкатали дві безбарвні нічиї. Зрештою, перед матчем п'ятнадцятого туру з одним з лідерів зони - дніпродзержинським "Прометеєм", торпедівці остаточно підійшли до небезпечної межі вильоту з класу "Б", посідаючи дев'ятнадцяте місце. Тренери, аби хоч якось підсилити атакуючі дії, на цей матч перевели у півзахист досвідченого Мікояна. Лучани добре старалися, після перших п'ятнадцяти хвилин намертво закрили гостей на їх половині поля, але забити змогли лише раз - Мікоян "бахнув" здалеку, голкіпер відбив м'яч перед собою, але прямо на Якубовича, який і відправив круглого у ворота.

Стартовий відрізок чемпіонату показав, що захисна лінія "Торпедо", яка у міжсезоння зазнала найменших змін, виглядає нормально, тим більше, що Мікоян, Байсарович, Дорошенко - не новачки у футболі й провели достатньо матчів на рівні майстрів. А от з атакою у лучан не складалося - без особливих зауважень грали лише Іващенко та Якубович. Інші ж нападники відверто не вражали і в нападі доволі регулярно дебютували, а потім зникали чергові новачки. Крім того, схема гри в два півзахисники не давала можливості належно підтримувати атакуючі дії команди, адже суперники досить часто виставляли у центр поля трьох гравців, а у лучан весь "вибір" на дану позицію складався з Возницького та Лівака, які, звичайно ж, не могли витягнути на собі усі матчі сезону.

Але наступне виїзне турне вийшло більш-менш прийнятним - очко в Бендерах, мінімальна поразка у Тирасполі і (чудо!) в Ізмаїлі "Торпедо" виграло у ще гіршого аутсайдера "Дунайця" 2:0 (голи, звичайно ж, на рахунку Якубовича та Іващенка). А завершення першого кола вийшло просто різнобарвним. У матчі з нікопольським "Трубником" лучани стрибнули вище голови, обстріляли штанги, поперечину і не залишили живого місця на воротареві гостей, але... програли 0:1, пропустивши контратаку за сім хвилин до кінця. Навіть відомий арбітр Микола Балакін, який обслуговував той матч, визнав, що рахунок мав би бути 3:1 або 4:1 на користь наших земляків, проте для цього необхідно було б забивати. Новокаховській "Енергії" господарі шансів наблизитися до своїх воріт взагалі не залишили, але й самі забили всього раз - Іващенко здалеку з штрафного закинув м'яч на Якубовича, а той проштовхнув шкіряного у ворота. А на завершення першого кола торпедівці знову відкатали по нулям з "Авангардом" з Жовтих Вод.

На перерву лучани пішли, перебуваючи на не надто привабливому п'ятнадцятому місці, маючи в активі чотири перемоги і дев'ять нічиїх проти семи поразок. Як бачимо, внічию лучани звели більше матчів, аніж програли. Щоправда така тенденція в тому сезоні вразила чи не всі команди класу "Б" - майже кожен другий поєдинок завершувався мировими. Але й на цьому фоні "Торпедо" виділялося, перебуваючи у стані "нічийних лідерів". Десятиденна перерва на "екваторі" турніру якихось кардинальних змін у гру команди внести, зрозуміло, не дозволяла, але волинська команда провела її більш цікаво, аніж її суперники.

У 1969 році за Бугом гучно святкували 25-річчя створення Польської Народної Республіки, а у Люблінському воєводстві до цих урочистостей вирішили навіть провести міжнародний футбольний турнір. Зрозуміло, що враховуючи "традиційні зв'язки", на згадані змагання не могли не запросити і лучан. Тож у чвертьфіналі на торпедівців очікувало "Авіа" із Свідника. Матч для наших земляків відверто не склався - уже після першого тайму вони "горіли" 0:3. Щоправда після перерви Возницький і Лівак скоротили відставання до мінімуму, але далі пішло "Авіа", а торпедівцям залишалось доводити свої сили у "втішних" плей-офф. Але й там у першому матчі лучан переміг угорський "Вашаш" з Дебрецена - 2:1. Й лише у поєдинку за сьоме місце "Торпедо" із скреготом здолало аматорський "Імпульс" Брест - 3:2.

Безславно провівши "польську кампанію", лучани повернулися до справ внутрішніх, розкатавши вдома нічию з мукачівськими "Карпатами" і без варіантів "влетівши" дрогобицькому "Нафтовику" 0:2. Після цього спортивному керівництву області нарешті стало зрозуміло те, що й так було усім відомо - "Торпедо" йде "на дно". Тому напередодні гри проти ужгородської "Верховини" в обласному спорткомітеті влаштували "розбори" з головним тренером на тему виступів команди. З'ясовувала що до чого "авторитетна комісія" у складі міських та обласних спортивних чиновників, представників Волинської федерації футболу і кількох відповідальних парторгів. Претензії, висловлені Волощуку, торкалися, зрозуміло, результатів, демонстрованих командою, великої плинності гравців, необхідності посилення їх відповідальності за результат і т.д. Тренер, у свою чергу, "наїхав" на керівництво, вказуючи на слабку матеріальну підтримку команди. Зрештою, комісія вирішила, що найсуттєвішим кроком до покращення гри команди повинно бути "посилення політико-виховної роботи в колективі, яка ще не стала невід'ємною частиною тренувального процесу"... Тобто, тренерам необхідно було засадити всю команду за посилене вивчення праць класиків марксизму-ленінізму і результати б відразу "поперли на ура". В той же час жодних рішень щодо запрошення кваліфікованих гравців чи покращення фінансування команди прийнято не було.

Звичайно, що "моральна накачка", яка супроводжувала згадане засідання, все ж би мала стимулювати команду хоч на якийсь час "рвати жили". Однак у грі проти "Верховини" це і вдалося, і не вдалося одночасно. Лучани з перших хвилин пішли в масовані атаки і на 32-й хвилині таки добилися свого - Якубович ударом в падінні через себе відкрив рахунок. Та на останній хвилині гості теж забили. Після відпочинку забиває Поповкін, ініціатива залишається за "Торпедо", але... у ворота господарів влітає ще один м'яч - 2:2. Чергова виїзна сесія принесла три нульових нічиї, з яких усі оцінили хіба очко, здобуте на полі лідера - івано-франківського "Спартака". Проте Борис Волощук відзначав, що за згадані нічиї необхідно дякувати добрій грі захисту, який було посилено щоб показати хоч якийсь результат. Суперники були сильнішими і лише в Бєльцях гра пройшла більш-менш на рівних. "Торпедо" ж, незважаючи на результати, продовжувало "сидіти" на шістнадцятому місці.

А перед очікуваною усіма "бійнею" з "Горинню", до Луцька завітали польські гості - уже знайома торпедівцям "Авіа" Свідник. Даний матч став особливо цікавим ще й тому, що гості вперше продемонстрували волинським уболівальникам тактичну новинку, яка вже три роки поступово завойовувала футбольну Європу, зігравши за схемою 4-4-2. Луцьких футболістів така новинка не порадувала - їхні чотири форварди "зав'язли" ще на підступах до штрафного майданчика і нічого з впертими поляками поробити не могли, створивши за весь перший тайм лише одну небезпеку біля воріт суперників. Лише після перерви дальній постріл Мікояна на 52-й хвилині зміг пробити воротаря "Авіа". Після цього обидві команди нарешті понеслися в атаку, але рахунок так і не змінився. Щоправда, гості таки забили один раз, та суддя зафіксував "поза грою".

Ну а на матч проти "Горині" торпедівці, зрозуміло, вийшли у бойовому настрої і вже на шостій хвилині Лівак навісив, а Возницький ударом головою відкрив рахунок. А забивши "Торпедо"... зупинилося. Гості відразу ж рахунок зрівняли, а згодом і вийшли вперед. Лише після цього луцька команда забігала. В другому таймі двічі мав забивати Якубович, але у ворота не втрапив, а рівненчани на останніх хвилинах забили й третій гол. Такої ганьби у Луцьку вже давно не було і стало зрозуміло, що невдовзі на тренера і футболістів очікують серйозні розбори у високих кабінетах.

Через тур торпедівці ніби й реабілітувалися, здолавши вдома черкаський "Дніпро" - 1:0 завдяки голу Возницького, але гра, демонстрована командою, була відверто блідою. Ще дві домашні нічиї це підтвердили на всі сто. Причому у матчі проти бердичівського "Прогреса" все могло закінчитися й набагато гірше, адже на 33-й хвилині господарі програвали 0:2. Перед перервою Якубович один гол відіграв, а у другому таймі, команда, що збилася на хаотичну навалу, лише чудом зуміла вибороти очко. А після цього настало "все". В останніх дев'яти матчах сезону лучани зазнали семи поразок і лише двічі записали у свій актив перемоги. При цьому тільки одна з них була "справжньою" - 2:1 вдома над бендерським "Харчовиком". Ще два очка торпедівці отримали у вигляді технічних "+:-" за знятий з розиграшу "Дунаєць". Безбарвна гра команди дістала не лише уболівальників, яких майже не було на трибунах стадіону, але й місцеву пресу, яка вже "соромилася" висвітлювати невтішні результати.

У підсумку "Торпедо" посіло вісімнадцяте місце з 21 команди зони. Керівництво ж після таких результатів відреагувало доволі жорстко - тренера звільнили, а команду просто розформували без пояснень, що ж буде далі і чи продовжуватимуть лучани свої виступи в класі "Б".