1964

Отож, за підсумками перехідних матчів 1963 року “Волинь” поступилася місцем у лізі майстрів команді міста Володимира-Волинського. Та у княжому місті було дві суттєві проблеми, котрі заважали заявити колектив у клас „Б”. Першою, й найбільш серйозною з них, був стадіон, котрий являв собою всього лиш футбольне поле й дерев’яні трибуни з одного боку. А для отримання дозволу на проведення матчів команд-майстрів необхідно було фактично зводити нову спортивну споруду з нормальними трибунами, роздягальнями і т.д. плюс звести огорожу, оскільки сінокос з випасом для худоби з іншого боку „стадіону” був неприпустимий для нормальних змагань. Для міської влади Володимира-Волинського це були однозначно зайві і непотрібні проблеми, вирішувати які вона як не збиралася, так і не вирішила. Зауважимо, що з цієї ж причини у 1968 році юнацьку команду володимирців не допустили до виступів у чемпіонаті України. Друга проблема стосувалася самої команди – володимир-волинці перебували у військовому підпорядкуванні, а від ПрикВО у класі “Б” вже грало львівське СКА. До того ж, за положенням того часу один військовий округ не міг мати одразу дві команди на рівні майстрів. Тому команда міста Володимира-Волинського так і не була заявлена у новому сезоні на всеукраїнські змагання й компанію “Волині” не склала.

Сама ж “Волинь” зібралася на підготовку в кінці січня і аж до початку березня гравці підтягували “фізику” у Луцьку. В міжсезоння залишили команду воротар Мирослав Ступар, захисник Калінін, півзахисники Дорошенко, Зайченко та Алієв, а от з минулорічної лінії нападу в команді залишилися лише Вознюк та Чайковський. Особливо прикрою в даному випадку була втрата найкращого бомбардира минулого сезону Богдана Слободянюка, який перебрався до Дрогобича. На перегляді ж перебувало понад 10 гравців різноманітних амплуа.

1 березня “Волинь” нарешті провела перший спаринг, в якому розгромила збірну Луцька 7:0 і з гарним настроєм відбула на традиційний збір до Ужгорода. Перший спаринг на Закарпатті також було проведено з аматорами – перемога 4:0 над “Меблевиком” (Ужгород), а потім лучани помірялися силою з молодіжним складом московського “Локомотива” і зуміли відстояти почесну нічию 1:1. Ще у двох матчах “Волинь” здолала “Азовсталь” Жданов 3:2 та розійшлася миром з дрогобицьким “Нафтовиком” – 0:0. Знову відпрацьовувалась нова схема гри, замість минулорічної 3-3-4, награвалася більш прогресивна 4-2-4. За цей час тренери “перешерстили” добру половину потенційних новобранців з яких до остаточної заявки на чемпіонат увійшли нападники Віктор Парій та В.Порошин з нововолинського “Шахтаря”, Геннадій Рябцун з рівненського “Колгоспника”, Віктор Томашевський з кам’янець-подільського “Буревісника” та Богдан Голей з команди Володимира-Волинського, котрий у попередньому році грав ще й за львівський СКА. Перед самим початком сезону у складі трапилися непередбачені зміни – захисник Михайло Олефірович чомусь відмовився грати за “Волинь” й поїхав до Нововолинська, а екс-капітан Віктор П’ясецький, котрий було повернувся до команди, залишив її за два дні до першого матчу. Тому в екстреному порядку тренери дозаявили півзахисника Анатолія Малютчика з Рівного та нападника Едуарда Іващенка з юнацької групи підготовки.

Стартовий матч нового сезону видався напрочуд вдалим - лучани розгромили дебютанта класу "Б" гродненський "Німан 4:0...

Проте, підтримати вдалий почин не вдалося - в наступному матчі із більш серйозним суперником, брестським "Спартаком", взяти ворота гостей лучанам не вдалося, хоча і свої вони також зберегли в недоторканості. А 22 квітня уже традиційно волиняни вибули із змагань на Кубок СРСР, поступившись вдома тернопільському "Авангарду" 0:2. Проте в чемпіонаті справи пішли краще - спочатку "Волинь" взяла очко на полі безумовного лідера - житомирського "Полісся" - 1:1. У цьому матчі дебютував молодий Іващенко, котрий вийшов на заміну в другому таймі. Саме йому вдалося зрівняти рахунок на 55-й хвилині матчу. Проте рівень гри, продемонстрований нападником так вразив тренерів, що після цього Едуард міцно застовпив за собою місце в основі "Волині". Наступне принципове "дербі" з рівненським "Колгоспником" завершилось на користь лучан, котрі вдома завдяки точному удару Бубала в другому таймі святкували перемогу 1:0. Дещо змазаним вийшов матч у Хмельницькому, де місцеві динамівці тричі розписалися у воротах "Волині", а голкіпер Галич проґавив дві "банки". Однак, воротар сповна реабілітувався в Ужгороді - на 25-й хвилині після його сильної подачі Голей підхопив м'яча і відправив його в сітку воріт господарів, а у другому таймі Вознюк збільшив перевагу - 2:0 на нашу користь.

Після перших шести турів "Волинь" увійшла до числа лідерів зони - наші земляки мали у своєму активі 8 очок і розділяли 3-6 місця з львівськими армійцями, дрогобицьким "Нафтовиком" і "Спартаком" з Бреста, а до першого місця залишалось одне очко. Оглядачі відзначали непогану гру нападників волинян, котрі, на відміну від минулих років, діяли агресивно і напористо, що й приносило свій результат у вигляді голів.

Чергові два домашні поєдинки лучани мали проводити з аутсайдерами - сумським та івано-франківським "Спартаками". Проте чи то статус лідера заспокоїв команду, чи то гравці не змогли належним чином налаштуватися на ці двобої, але пройшли вони швидше за сценарієм гостей, аніж господарів. З самого початку гри з сумчанами футболісти "Волині" виглядали дуже впевнено і заспокоєно, очікуючи що гол ось-ось залетить до воріт спартаківців. Але на 61-й хвилині сталося навпаки і гості вийшли вперед. За п'ять хвилин Школа зрівняв рахунок, та дотиснути суперника "Волинь" так і не змогла. Вистояли в Луцьку й івано-франківці - лучани атакували весь матч, постійно переважали гостей, але забити не змогли - 0:0. Виїзд за маршрутом Тернопіль - Чернігів закінчився й того гірше - дві поразки 0:3 і 0:1. Такі результати відкинули "Волинь" від лідерів зональних перегонів, а на носі були матчі з сильними суперниками, першим з яких став дрогобицький "Нафтовик".

Та цей спалах був тимчасовим і три завершальні матчі першого кола принесли лучанам "бублик" в графу "очки". Особливо прикрою була домашня поразка від вітебської "Двіни" - "Волинь" подала за матч 16 кутових, було безліч ударів по воротах. Гості ж на 75-й хвилині зробили єдиний за всю гру рейд до воріт Галича, який і завершився голом... Перед цим поєдинком лучани провели цікавий товариський матч з молодіжною збірною України за яку грав й Едуард Іващенко. Тут результат був на нашу користь - 1:0 завдяки точному пострілу Трусова за 20 хвилин до фінального свистка.

Таким чином, після вдалого старту "Волинь", повністю провалила закінчення першого кола й на проміжний фініш прийшла, перебуваючи за межами першої десятки команд зони. За низький рівень гри з команди відрахували нападників Порошина, Рябцуна й Томашевського. Натомість нарешті знайшли другого воротаря - ним став Валерій Боярчук, який з початку другого кола заступив на пост №1 замість Анатолія Галича.

Однак, перерва суттєвих змін у гру команди не внесла - після виїзної нічиєї з відвертим аутсайдером "Німаном" 0:0, лучани поступилися у Бресті 0:1. Перед відповідальною грою з рівненчанами "Волинь" провела спаринг з збірною Луцька. Незважаючи на перемогу 4:1, гра команди викликала гостру критику. Головним недоліком виділяли невисоку активність півзахисників та практичну відсутність боротьби за м'яч нападників, що у матчах класу "Б" призводило до втрати ігрової переваги, відповідно, суперники могли нав'язувати свою тактику волинянам і, врешті, матеріалізовувати її у забиті голи. В Рівному місцеві колгоспники взяли реванш у "Волині" з рахунком 2:0, а два наступні домашні матчі очок також не принесли - "Полісся" вирвало перемогу за десять хвилин до кінця матчу - 1:2, а хмельницькі динамівці і взагалі вчисту переграли лучан 0:2, причому з поля був вилучений капітан "Волині" Василь Бубало.

Здобувши у семи матчах лише одне очко, "Волинь" опустилася на передостанню сходинку турнірної таблиці. Це змусило гравців і тренерів команди мобілізуватися і докласти максимум зусиль для покращення свого становища. У грі з третьою ужгородською "Верховиною" волиняни дійсно віддали боротьбі усі сили і заслужено перемогли 1:0 (на 77-й хвилині відзначився Вознюк). Близькою до перемоги "Волинь" була і в Сумах, де тривалий час вела в рахунку після влучного пострілу Малютчика, але господарі таки зуміли зрівняти рахунок. Ще одне очко взяли в Івано-Франківську, розписавши мирову з тамтешнім "Спартаком" 0:0.

На початку серпня прийшла пора традиційних матчів "Волинь" - Польща. Спочатку у гості завітали лучани - в Любліні вони поступилися "Люблінянці" 0:1, а у Грубешові була зафіксована бойова нічия 3:3. 10 серпня понад 7 тисяч лучан стали свідками видовищної гри з "Люблінянкою". На 15-й хвилині поляк Чупа відкриває рахунок, на початку другого тайму Бубало його зрівнює, а на 76-й після затяжної атаки Конопка відправляє м'яч у свої ворота - 2:1 на користь волинян. За кілька років постійних зустрічей "Волинь" і "Люблінянка" чудово вивчили манеру гри один одного тому ці товариські матчі перетворювалися у боротьбу локальних тактичних задумок тренерів і постійно викликали підвищену увагу з боку глядачів. Через два дні у матчі першості "Волинь" перемогла чернігівську "Десну" 3:1, а перед початком цього матчу гравцям нашої команди Анатолію Галичу і Юхиму Ліщуку було вручено медалі "За порятунок потопаючих". Справа в тому, що у березні на зборах у Закарпатті під час тренування гравці помітили як у річці, що розлилася після повені, тонула місцева жителька. Незважаючи на швидку течію і холодну погоду, лучани кинулися у воду і врятували життя жінки, а їхню мужність було відзначено державними нагородами.

Та після гри з "Десною" залишили команду два ключові гравці - Євген Школа та Володимир Трусов, котрі подалися до челябінського "Локомотива". У складі волинян залишилося лише дванадцять гравців. Тренерам довелося в авральному порядку дозаявляти двох півзахисників Ю.Козирєва та Б.Алієва, який після піврічних мандрів повернувся до "Волині", а з групи юнацької підготовки залучили Ростислава Гордєєва, котрий на передсезонних зборах до основного складу не пройшов. В наступній грі у Дрогобичі "Волинь" взяла ще одне очко - 0:0 і підтягнулася до середини турнірної таблиці. Тепер лише результати завершальних матчів повинні були визначити на що здатна команда. Але цей результат, на жаль, був невтішний...

Далі “Волинь” поступилася ще двічі – у Львові 0:3 та вдома тернопільському “Авангарду” 0:1. Перебудована наспіх лінія півзахисту грала досить ненадійно, а тактика верхових навісів у штрафний майданчик суперників успіху аж ніяк принести не могла, адже більшість луцьких нападників були невисокого зросту. Ще у двох матчах очкову скарбницю вдалося поповнити заліковими пунктами – у Вітебську нічия була відстояна 1:1, а в Луцьку очко загубили – володіючи тотальною перевагою у матчі з київським “Темпом”, лучани знову втратили купу нагод відзначитися і також розписали нічию 0:0. В проміжку між цими поєдинками "Волинь" завітала в гості до безумовного лідера обласного футболу – збірної команди міста Володимира-Волинського, якій поступилися минулого року в поєдинках за право грати у класі „Б”. Незважаючи на зовні різний клас команд, господарі сповна „відірвалися” на „майстрах”. Якщо перший тайм завершився безрезультатно, то у другому володимир-волинці зусиллями Мікояна, Попова, Тобіаша та Мозжухіна вкотили у ворота лучан чотири „сухі” голи. Щоправда, на рахунок даного поєдинку варто зробити певну „скидку”. По-перше, команда Володимира-Волинського за рівнем була нічим не гірша „Волині”. Будучи центральною армійською командою області й за статусом – другою в Прикарпатському військовому окрузі, її керівництво постійно залучало до колективу перспективних гравців з команд-майстрів. Так, вже у наступному році п’ятеро учасників цього матчу поповнять склад луцького клубу, відразу здобувши статус „основних і незамінних”. Крім того, сам матч проводився на наступний день після матчу у Вітебську й лучани, природно, перебували у не найкращому фізичному стані після тривалого переїзду. Проте факт залишився фактом – чемпіон області розтрощив „Волинь” й, втішений успіхом, святкував перемогу. У лучан же ж в запасі залишався лише перенесений матч першого кола з львівським СКА...

У стиковому турнірі "Волинь" також виступила не надто вдало. Два перші домашні матчі з "Авангардом" з Жовтих Вод та олександрійським "Шахтарем" закінчилися внічию 0:0, причому в останньому Галич врятував лучан від поразки, відбивши одинадцятиметровий. Після 0:1 в Комунарську (нині - Алчевськ) була ще одна "суха" нічия в Керчі. "Дубль" Вознюка у грі з "Комунарцем" приніс лучанам єдину перемогу у стиковому турнірі. Три останні поєдинки склалися на користь суперників - уже традиційні домашні 0:0 з керченським "Металургом" і поразки в Жовтих Водах та Олександрії визначили для "Волині" останнє місце. У вересні та жовтні лучани провели ще два товариські матчі, результати яких були абсолютно протилежними. У першому - з "Будівельником" Бєльці, за "Волинь" грали, в основному, юнаки з групи підготовки і перемогли 2:1, а проти ленінградського "Спартака" вийшла "основа" й поступилася 0:2.

Підсумковий результат був схожий з двома попередніми сезонами - "Волинь" непогано починала сезон, здобувала очки, а далі йшли провали. Недостатня увага тренера Єремеєва до загальнофізичної підготовки призводила до того, що задовго до закінчення чемпіонату у команді починався ігровий спад, котрий після невдач в офіційних матчах переростав ще й у психологічну нестабільність всередині колективу. З іншого боку, у сезоні 1964 року у "Волині" з'явилося чимало справді здібних і кваліфікованих гравців з Луцька та області, в тому числі - зовсім юних вихованців власної футбольної школи. Особливо виділявся у даному плані нападник Едуард Іващенко, котрий у складі молодіжної збірної України став переможцем всесоюзного турніру "Кубка Юності". Незабаром цей футболіст виблискуватиме у складі команд класу "А", та поки він ще був у "Волині". Не варто відокремлювати від результату й той факт, що фактично відсутньою була увага до команди з боку керівників області та міста.

Після завершення офіційних матчів тренерський штаб лучан, не очікуючи на завершення футбольного сезону, у повному складі залишив команду. А на черзі були перехідні матчі з чемпіоном області - нововолинським "Шахтарем". Виконувачем обов'язків головного тренера на ці поєдинки було призначено екс-гравця "Волині" Валерія Синюка. Результат звітного протистояння викликав певні побоювання в луцьких уболівальників, зважаючи на схожість ситуації з минулорічним провалом. Але клас лучан таки зіграв своє - без особливого напруження "Волинь" вдома "порвала" нововолинців 7:1. "Покером" відзначився Григорій Вознюк, "дублем" Богдан Голей, а ще один гол на свій рахунок записав Анатолій Епельбаум. Через три дні "Шахтар" узяв реванш 1:0, але до сезону-65 готувалася таки "Волинь"...