1963

Провали у сезонах 1961 та 1962 років, коли "Волинь" посідала останні місця в зоні, змусили тренерський штаб команди вчергове вдатися до змін. Залишили команду захисник Бубало, півзахисники Ковальов і Остапенко, нападники Столпирьов та Постойко. Найприкрішим же моментом став переїзд до Жовтих Вод ветерана команди, провідного гравця попередніх сезонів Михайла Кузьміна. На зміну їм було запрошено нападників Ігоря Чайковського з кам'янець-подільського "Буревісника" та Геннадія Івашова з київського "Арсеналу", з керченського "Металурга" прийшов досить непоганий півзахисник Б. Алієв. Крім того Володимир Єремеєв залучав і внутрішні резерви - з ківецівського "Локомотива" взяли захисника Юхима Ліщука, а з юнацької групи підготовки нападників Григорія Вознюка та Ростислава Гордєєва.

Підготовка до нового сезону велась серйозно. Гравці зібралися ще 7 січня, що для тих часів було досить раннім часом початку зборів. Протягом двох місяців футболісти у Луцьку займалися гімнастикою, аеробікою, важкою атлетикою, велась також посилена фізична і технічна підготовка. Була деяка новизна і у тактичній побудові гри. Головний тренер Єремеєв вирішив відійти від догматичної схеми "дубль-ве" і, враховуючи проблеми з обороною та півзахистом, що спостерігалися в попередні роки, одного з п'яти нападників відсунув на місце опорного атакуючого півоборонця. Це дало змогу більш широко використовувати можливості півзахисту як при обороні, так і при атаці воріт суперника.

У лютому "Волинь" провела контрольні матчі з володимир-волинцями та рівненчанами, які втім приводів для оптимізму вболівальникам не дали, зате дали привід для роздумів тренерському штабу. В березні команда традиційно відбула на збір до Ужгорода, де мав награватися основний склад на сезон. Однак, з усіма суперниками на цьому зборі лучани розійшлися миром: спочатку з "Десною" 1:1, потім "сухі" нічиї з нікопольським "Трубником" та київськими армійцями і, нарешті, 1:1 з краматорським "Авангардом".

Ювілейний 25-й чемпіонат СРСР "Волинь" вперше розпочинала домашніми матчами. У першому з них суперником був київський "Арсенал":

"ЗАПИСАНО ПЕРШЕ ОЧКО"

Але вже в наступному матчі трапився досить неприємний казус. За два дні до календарного поєдинку проти львівських армійців тренери чомусь вирішили провести товариську гру з олександрійським "Шахтарем". Як наслідок - внаслідок травм вибули із складу два ключових півзахисники Алієв і Епельбаум та ще кілька гравців. Тому проти кваліфікованого суперника довелося виставляти напівмолодіжний склад, який гідного опору вчинити не зміг. Гірше того - на дев'ятій хвилині "Волинь" уже поступалася 0:2, а в кінцевому результаті зазнала ганебної поразки на своєму полі 0:6, причому нападник львів'ян А. Пузач зумів відзначитися "покером". В такому пригніченому настрої команда вирушила на кубковий матч до Чернігова, маючи в запасі лише воротаря Галича. Зрозуміло, що господарі виявилися у кращому становищі, та перемогу здобули лише в додатковий час - 0:1 і знову "Волинь" вибуває з кубкової боротьби на першому ж етапі.

Але в матчі чемпіонату реабілітація прийшла досить швидко - у Івано-Франківську волиняни завдяки "дублю" Богдана Слободянюка здобули перемогу 2:1. Після поразки в Києві могли вони здобути перемогу й у Олександрії - за п'ятнадцять хвилин до закінчення гри "Волинь" була попереду 2:0 (знову "дубль" Слободянюка), але дозволила господарям зрівняти рахунок. Проте, варто зазначити, що гра команди у перших матчах загалом справляла непогане враження, особливо добре діяв півзахист, де мобільна трійка Алієв - Школа - Епельбаум надійно відпрацьовувала як у захисті, так і в нападі і, таким чином, мобілізувала усі ланки в єдине ціле.

Невдачі в домашніх матчах з "Поліссям" 0:1 та херсонцями 1:1, коли після вдало проведеного першого тайму лучани розслабилися й дозволили супернику зрівняти рахунок, були компенсовані на виїзді. Результат матчу в Чернігові був ідентичним кубковому - без додаткового часу господарі перемогти не зуміли, а от у Хмельницькому "Волинь" показала себе з найкращого боку. На той час "Динамо" входило до п'ятірки лідерів і за логікою особливих проблем з волинянами у них бути не мало б. Проте вийшло навпаки - відсунутий на позицію "чистильника" Дмитерко зумів об'єднати захист в єдиний моноліт, крім того наші футболісти виглядали набагато свіжішими та мобільнішими за господарів, відігравали кожен момент до кінця й отримали винагороду у вигляді двох очок - знову відзначився Слободянюк. Поразка в Ужгороді наших футболістів не розхолодила і на наступний домашній матч проти лідера - вінницького "Локомотива" вони вийшли максимально зібраними. Вінничани також були безумовними фаворитами цього матчу - до нього вони втратили лише одне очко і мали солідний відрив від своїх конкурентів. Але й лучани у захисті не відсиджувались - в підсумку суддівський свисток зафіксував бойову нічию 0:0, коли "надійний захист обох команд виявився достойним їх активних нападників". На носі було "дербі" Рівне - Луцьк...

"ТРАДИЦІЮ ПОРУШЕНО!"

Серію домашніх матчів лучани провели посередньо - на останній хвилині матчу пропустили гол від миколаївського "Суднобудівника" - 0:1, і потім лише у сьомому домашньому матчі здобули перемогу, здолавши з таким же рахунком чернівецький "Авангард". Після цієї перемоги нашій команді вдалося випередити у турнірній таблиці рівненчан і наблизитися до першої десятки команд зони. У важкому матчі з тернопільським "Авангардом" вдалося відвоювати очко - 1:1, а далі була звитяга у ще одному матчі з лідером:

"ЩЕ ОДНА ПЕРЕМОГА!"

Проте достойно провести виїзну сесію не вдалося - у трьох матчах "Волинь" зазнала трьох поразок - по 0:2 в Кіровограді й Дрогобичі і розгром у Кременчуку 0:3 від безнадійного аутсайдера "Дніпра". До того ж в двох останніх поєдинках лучани закінчували матч вдесятьох через вилучення у їх складі. З-за цих втрат на проміжний фініш "Волинь" прийшла лише чотирнадцятою, відстаючи на два очка від десятої "Десни". Проте, гра команди залишала бажати кращого - по суті, єдиною ігровою лінією, яка постійно знаходилася на високому рівні був півзахист. Оборона виступала нестабільно, в основному з-за частих травм провідних гравців, а лава запасних була надто куцою аби хтось міг надійно замінити вибулого партнера. У лінії нападу виблискував лише Богдан Слободянюк, інші ж грали не надто виразно, окрім хіба що, Валерія Синюка.

У перерві між колами "Волинь" здійснила вояж до Польщі, де у Хелмі їй протистояла збірна Люблінського воєводства - сильнішими були господарі - 2:1. У кінці липня, коли стартувала друга половина чемпіонату, лучани приймали івано-франківський "Спартак" і, не дивлячись на чергову відсутність трьох гравців основи, вдруге в сезоні перемогли гостей 1:0, які "відзначились" автоголом. Наступна гра з київським СКА стала копією матчу з львів'янами - чотири голи у ворота господарів і розгромна поразка. Непогану гру волиняни продемонстрували у матчі з олександрійським "Шахтарем", у якого відібрали два очка - 1:0 і знову забиває Слободянюк. Далі пішли провали... З виїзду за маршрутом Житомир - Херсон "Волинь" привозить дві поразки 2:5 і 2:3. У домашніх матчах з "Десною" та хмельницьким "Динамо" суперники відбирають у лучан по очку - 0:0 і 1:1.

Після цього у грі команди настала чорна смуга - з 30 серпня по 28 вересня волиняни зазнали поразок у всіх дев'яти матчах з загальною різницею 0 - 21. Виправданням не може бути й те, що сім з цих поєдинків довелося грати у гостях. Навіть вдома у принциповому матчі з рівненським "Колгоспником" "Волинь" поступилася 0:1. Що ж трапилось? Як відзначали оглядачі, у цих матчах гравці нашої команди виглядали досить мляво. Можливо дався взнаки напружений графік матчів, а можливо були й якісь тренерські прорахунки, але достеменно відомо, що команда значно здала у плані фізичної готовності. З іншого боку, невдачі принесли за собою й психологічну нестабільність в колективі, що було видно неозброєним оком. За рахунок цього багато рівних за техніко-тактичним рівнем команд змогли здолати "Волинь" й обійти її у турнірній таблиці...

За три тури до фінішу лучани знаходилися на передостанньому місці і це становище потрібно було хоч як-небудь виправляти, тим більше, що дані матчі потрібно було грати вдома. Проте й тут не все вдалося. У матчі з кіровоградською "Зіркою" суперника дотиснути не вдалося, а на додачу ще у першому таймі Дмитерко не реалізував пенальті. Така ж неприємність сталася й у наступній грі з дрогобицьким "Нафтовиком", коли за 20 хвилин до кінця поєдинку не використав свій "одинадцятиметровий шанс" Дорошенко. Проте за кілька хвилин Вознюк та Дмитерко влучними ударами принесли "Волині" таку бажану перемогу - 2:0 і "Нафтовик" залишився позаду. Але в останній грі зонального турніру у Луцьку вистояв аутсайдер - кременчуцький "Дніпро" - 2:2 і волиняни, набравши порівну очок з олександрійцями, посіли 17 місце. Позаду були лише рівненський "Колгоспник", дрогобичани і все той же "Дніпро".

У другому колі "Волинь" набрала всього 10 очок, тоді як в першому - 16. Не прикрашали командні показники й 6 поразок з великим рахунком у другому колі проти двох у першому. В свою чергу, наша команда не зуміла жодного з суперників перемогти з крупним рахунком. Але навіть незважаючи на це, результат сезону 1963 року був кроком уперед в порівнянні з постійним аутсайдерством минулих років. Тим більше, що багато очок було втрачено у матчах з командами, які не були сильнішими за "Волинь", це й призвело до не надто доброго підсумкового результату. Давалися взнаки й перестановки у складі, які проводив тренерський штаб у другому колі, намагаючись виправити ситуацію - півзахисник Школа закінчував сезон у ролі центрфорварда, а нападник Чайковський перекваліфікувався у півзахисника. Особливо слабо зіграв напад - по суті окрім Богдана Слободянюка, який забив 10 голів, ніхто з нападників високою ефективністю не відзначався. Інколи спалахував Синюк, а В'ячеслав Зайченко взагалі провів сезон на низькому рівні. З іншого боку, непогано зарекомендувала себе молодь, особливо - Григорій Вознюк, який під кінець сезону міцно застовпив за собою місце в основному складі.

Але сезон не закінчився - протягом жовтня місяця луцька команда продовжувала проводити матчі різноманітних рангів. Так, через два дні після закінчення зональних змагань, у Луцьку гостював рівненський "Колгоспник". Не обтяжені необхідністю будь-якою ціною здобувати очки, лучани перемогли гостей 2:0. 20 жовтня до Луцька завітала збірна Люблінського воєводства - у напруженій грі було зафіксовано нічию 0:0. Проте, коли настав час офіційних поєдинків, психологічна нестабільність знову далася взнаки. Побоювання за підсумковий результат призвели до того, що футболісти "Волині" досить часто оглядалися на свої ворота, вносячи тим самим дисбаланс в ігрову схему. Тому криворізькому "Гірнику" в стикових матчах за 33-34 місця лучани поступилися - 0:0 вдома і 0:3 в гостях. Та найгірше чекало попереду...

У перехідних матчах за право грати в класі “Б” “Волині” знову протистояли володимир-волинці, які втретє поспіль виграли звання чемпіонів області, набравши у 18 матчах 35 очок. Перша гра відбувалася в Луцьку і проходила за рівної боротьби. Проте за 13 хвилин до кінця зустрічі гостям у стрімкій контратаці вдалося вразити ворота лучан – поразка 0:1. Щоб залишитися у лізі майстрів “Волині” конче необхідно було перемагати у гостях, але напружений матч завершився внічию 3:3. При цьому лучани по ходу матчу вигравали 1:0 і 2:1, але й господарі свого шансу втрачати аж ніяк не хотіли, „лягаючи кістьми” за кожен м’яч. В результаті „Волинь” й сама змушені були відіграватися наприкінці поєдинку. Це означало, що у сезоні 1964 року Волинську область у класі “Б” представлятиме команда Володимира-Волинського... Такий удар настільки збентежив луцьких гравців, що в останньому поєдинку того року вони не змогли переграти команду юнаків з власної групи підготовки – 2:2. У цій грі за молодшу команду відзначились Іван Школа та Юрій Петров, які невдовзі голосно заявлять про себе в основному складі “Волині”, а асистував їм юний Едуард Іващенко про якого заговорять вже у наступному році...